Домовий горобець

Жіночі особини повністю коричневі, як і молоді птахи. У цих птахів, на відміну від побратимів — горобців польових, немає на щоках темних плям.

Зазвичай будинкові горобці гніздяться у поглибленнях будов та щілинах, у дуплах та під карнизами. Будівельним матеріалом для цього виду пернатих є пір`я, ганчірочки, нитки, солома, трава. У середині гнізда знаходиться м`яка підстилка. Зазвичай будиночки будинкових горобців кулястої форми, діаметром до 13 сантиметрів. Їхня висота 10 сантиметрів. Традиційно будинкові горобці гніздяться великими колоніями. Це означає, що їх гнізда розташовуються дуже близько один до одного.

Кладка складається з 5-6 яєць. Вони можуть бути білими, блідо-блакитними, сірувато-бурими.

Перед тим як почнеться сезон гніздування у горобців, ще в кінці зими вони помітно пожвавлюються. Іноді можна спостерігати навіть їх запеклі бійки та сварки. Так самці домагаються розташування самок і конкурують за них. Чоловічі особини при цьому дуже голосно цвірінькають, що чутно у відлигу, переслідують самок.

Слід зазначити, що цей птах дуже плідний. За літо встигає вивести пташенят часом і три рази, частіше за два. Насиджуються пташенята 10-11 діб, і вже через два тижні після появи на світ юні будинкові горобці вилітають із гнізда.

Цей вид пернатих поширений навколо, за винятком Півночі та Далекого Сходу. Орнітологи вважають, що раніше птах жив лише у скелястих передгір`ях Кавказу. Для будинкового горобця сьогодні міста з їхніми висотками є величезними нагромадженнями скель.

Птах цей осілий, він важко переносить морози. Дуже часто люди допомагають виживати птахам, підгодовуючи їх узимку. Також суттєву роль у боротьбі за виживання грає плодючість птахів, яка дозволяє популяції не зменшуватися.

Дослідження вченими кормової бази горобців констатують, що у них переважає рослинна їжа. Її основа - насіння злаків. Саме з цієї причини птиці можуть завдавати шкоди сільськогосподарським культурам.

Поширення будинкового горобця пов`язане з хліборобством. Тому він завжди є там, де сіють злакові культури. Щойно з`являються сходи на полях, зграї горобців систематично здійснюють нальоти і часом можуть знищувати понад 60% урожаю.

В осінній період птахи можуть поїдати фрукти на деревах. Вони з великим задоволенням щипають виноград, вишні, сливи. Що стосується комах, то вони теж є в раціоні горобця. Це бражники, гусениці, кобилки, цвіркуни, хрущі, сонечка. Однак комахи переважають у меню цього виду пернатих лише в період вирощування пташенят. Так самець і самка дбають про постачання білка для пташенят, що ростуть. Але і своїх пташенят горобці годують пшеницею. Тому говорити, що вони корисні як санітари садів та очищувачі від шкідників, не можна. Відсоток комах-шкідників, яких дорослі горобці поїдають, незначний у їхньому раціоні. З усіх згодовуваних пташенят комах кількість шкідливих становить не більше 30%.

Варто зазначити, що окремі сорти пшениці горобці воліють іншим злаковим. Саме з цієї причини в землеробських районах цей вид пернатих вважається шкідником. Сьогодні в Америці витрачаються величезні кошти на боротьбу із цим ворогом полів. Домові горобці свого часу були завезені до Австралії та Америки. Там вони швидко акліматизувалися, розмножилися та прижилися. Ці птахи – яскравий приклад легкої адаптації до умов життя. Вони встигають двічі за літо вивести потомство навіть у Рівному.